A A A K K K
для людей із порушенням зору
Яготинська міська рада
Київська область, Бориспільський район

Хорунжий Юрій Іванович

Народився Юрій Іванович 26 січня 1939 року в Констянтинівці, що на Харківщині у звичайній родині вчителів. З ним в родині зростала сестра Лілія та брат Віктор. Від батька, Івана Максимовича, перейняв працелюбність і вічну науку людинолюбства. Мати, Поліна Олексіївна, зуміла передати у спадок любов до прекрасного і доброту душі. 

По закінченню школи (з золотою медаллю) Юрій Іванович вступає до Харківського політехнічного інституту на енергетика а звідти, за направленням, потрапляє в Томск.

До Яготина Юрій Хорунжий потрапляє головним інженером в новостворений РЕС, який згодом і сам очолює. У 1978 році, за рішенням партійних органів, Юрія Івановича Хорунжого призначають очільником міськради.

Прийшовши до влади, Юрій Іванович визначив для себе пріоритетні напрямки і почалися зміни в місті. «У кожного періоду були свої проблеми, спричинені змінами в країні, економікою, зумовлені життям. Мені ж, як і всім іншим міським головам доводилося вирішувати ці питання, задля добробуту населення», - одного разу поділився своїми думками очільник міста. 

Сьогодні всім уже стало зрозумілим, що головне не ресурс, а людина. Тоді це знали безперечно. Лозунг «Кадри вирішують все» був безперебійним. Кадри росли і цінували. І хто пройшов ту школу, той був і стратегом, і тактиком, і політиком, і господарником, і наставником, і авторитетом. Це відноситься і до Юрія Івановича Хорунжого. Його поважали, старалися працювати так, щоб не давати приводу для зауважень чи критики.

Завжди і скрізь тримав у руках дисципліну. Був вимогливим, але не злопам’ятним. Коли треба, то міг і заступитися. Він сам багато працював і того ж вимагав від підлеглих. У всьому планка була високо піднятою. Якщо як – не будь, то краще і не починай – це було його правило.

Робочий день голови починався вдосвіта. Керівника турбувало все. Не було другорядних питань. Все, що пов’язане з життям людини, - все було головне. «Для всіх жителів Юрій Іванович був людиною, котра завжди знаходилася в своєму робочому кабінеті, знала відповіді на всі запитання і, якщо не міг вирішити якусь проблему, то міг підказати, як це зробити, - якось у розмові пригадала секретар міської ради Раїса Журавкова. - Роки роботи приносили безцінний досвід, виробляли індивідуальний підхід. Та кожен, хто працює з людьми, знає, яка нелегка це справа вислухати, розрадити, допомогти, а іноді й посварити потрібно».

Величезну увагу приділяв благоустрою населеного пункту. Вважав справою честі кожного – добре прибрана територія. Охайно і чисто мало бути скрізь – і на вулиці, і в міськвиконкомі, і в магазині, і в школі… а що головне – інтуїтивно відчував, де, що не так.

По роботі були і результати.

До кінця 1988 року в місті відбулися значні зміни. Стало самостійним підприємством Дослідно-механічний завод, на якому введений в експлуатацію котельно-складський цех, виведений на проектну потужність комбікормовий завод, перепрофільований на випуск нової продукції завод полегшених конструкцій («Будпластик»), на заводі продтоварів введений в дію цех кукурудзяних паличок.

За час Хорунжого проводилась газифікація міста. Окрім переведення на газове опалення існуючих котелень, на той час проводилося й підключення нових абонентів, отримують блакитне паливо багатоквартирні будинки. Так, щорічно приєднуються до мережі від 150 до 200 будинків садибного типу.

Велика увага приділялася і благоустрою міста. При проведенні реконструкції існуючих міських електромереж, як правило виконувалися роботи з підведення вуличного освітлення. За рахунок обласного та місцевих бюджетів здійснювалися роботи з реконструкції існуючого і будівництва нового водогонів та споруд водопостачання.

Проводилося житлове будівництво. З урахуванням вторинного житла виконкомом видані ордери на отримання квартир близько 1100 громадянам. Активно проводилася забудова житлових будинків приватного сектору.

Розвивалася в той період і інфраструктура міста. Уведені у експлуатацію  поліклініка, райвузол зв’язку, інформаційно-обчислювальний центр. Виконані капітальні ремонти РБК, обох кінотеатрів, готелю. Благоустроєна центральна площа міста.

Чимала увага приділялася і культурній спадщині Яготина. Саме на той період припадає побудова Алеї Слави, Алеї Героїв - земляків, Картинної галереї, розпочалися роботи з реконструкції флігеля Т.Г. Шевченка, низки інших музейних об’єктів. З численних братських могил міста проведено перезахоронення у братську могилу на Алею слави.

Торкнулися зміни і освіти - проведена добудова приміщення СШ № 2 та СШ № 3, в той же час закриті дві восьмирічні школи. У центрі міста збудований дитячий садок на 320 місць. Відкриті нові навчальні заклади – професійно – технічне училище та Чорнобильське медичне училище.

Яготин гордо лунає і в спортивній сфері - чемпіоном області з футболу стала команда нашого міста, яка брала участь у першості України. А згодом була проведена перша міжнародна зустріч футболістів нашого міста і німецького Аугсбурга. Крім успіху у традиційних видах спорту, непоганих результатів домоглися члени секції греблі на байдарках і каное.

На честь 45-річчя з Дня визволення міста Юрієм Івановичем, спільно з тодішнім депутатським корпусом, було започатковано і проведено перший День міста та прийнято рішення про встановлення звання «Почесний громадянин». А першою це звання отримала заслужений лікар України Н.О. Алексеєва.

По закінченню каденції Юрій Іванович деякий час працює заступником голови райвиконкому, згодом повертається до енергетики - працює в РЕСі, звідти - на заслужений відпочинок.

Визнання заслуг

Рішенням сесії Яготинської міської ради від 15 вересня 2005 року Ю.І. Хорунжому присвоєно звання почесного жителя міста Яготина. 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень