Хорунжий Юрій Іванович
Народився Юрій Іванович 26 січня 1939 року в Констянтинівці, що на Харківщині у звичайній родині вчителів. З ним в родині зростала сестра Лілія та брат Віктор. Від батька, Івана Максимовича, перейняв працелюбність і вічну науку людинолюбства. Мати, Поліна Олексіївна, зуміла передати у спадок любов до прекрасного і доброту душі.
По закінченню школи (з золотою медаллю) Юрій Іванович вступає до Харківського політехнічного інституту на енергетика а звідти, за направленням, потрапляє в Томск.
До Яготина Юрій Хорунжий потрапляє головним інженером в новостворений РЕС, який згодом і сам очолює. У 1978 році, за рішенням партійних органів, Юрія Івановича Хорунжого призначають очільником міськради.
Прийшовши до влади, Юрій Іванович визначив для себе пріоритетні напрямки і почалися зміни в місті. «У кожного періоду були свої проблеми, спричинені змінами в країні, економікою, зумовлені життям. Мені ж, як і всім іншим міським головам доводилося вирішувати ці питання, задля добробуту населення», - одного разу поділився своїми думками очільник міста.
Сьогодні всім уже стало зрозумілим, що головне не ресурс, а людина. Тоді це знали безперечно. Лозунг «Кадри вирішують все» був безперебійним. Кадри росли і цінували. І хто пройшов ту школу, той був і стратегом, і тактиком, і політиком, і господарником, і наставником, і авторитетом. Це відноситься і до Юрія Івановича Хорунжого. Його поважали, старалися працювати так, щоб не давати приводу для зауважень чи критики.
Завжди і скрізь тримав у руках дисципліну. Був вимогливим, але не злопам’ятним. Коли треба, то міг і заступитися. Він сам багато працював і того ж вимагав від підлеглих. У всьому планка була високо піднятою. Якщо як – не будь, то краще і не починай – це було його правило.
Робочий день голови починався вдосвіта. Керівника турбувало все. Не було другорядних питань. Все, що пов’язане з життям людини, - все було головне. «Для всіх жителів Юрій Іванович був людиною, котра завжди знаходилася в своєму робочому кабінеті, знала відповіді на всі запитання і, якщо не міг вирішити якусь проблему, то міг підказати, як це зробити, - якось у розмові пригадала секретар міської ради Раїса Журавкова. - Роки роботи приносили безцінний досвід, виробляли індивідуальний підхід. Та кожен, хто працює з людьми, знає, яка нелегка це справа вислухати, розрадити, допомогти, а іноді й посварити потрібно».
Величезну увагу приділяв благоустрою населеного пункту. Вважав справою честі кожного – добре прибрана територія. Охайно і чисто мало бути скрізь – і на вулиці, і в міськвиконкомі, і в магазині, і в школі… а що головне – інтуїтивно відчував, де, що не так.
По роботі були і результати.
До кінця 1988 року в місті відбулися значні зміни. Стало самостійним підприємством Дослідно-механічний завод, на якому введений в експлуатацію котельно-складський цех, виведений на проектну потужність комбікормовий завод, перепрофільований на випуск нової продукції завод полегшених конструкцій («Будпластик»), на заводі продтоварів введений в дію цех кукурудзяних паличок.
За час Хорунжого проводилась газифікація міста. Окрім переведення на газове опалення існуючих котелень, на той час проводилося й підключення нових абонентів, отримують блакитне паливо багатоквартирні будинки. Так, щорічно приєднуються до мережі від 150 до 200 будинків садибного типу.
Велика увага приділялася і благоустрою міста. При проведенні реконструкції існуючих міських електромереж, як правило виконувалися роботи з підведення вуличного освітлення. За рахунок обласного та місцевих бюджетів здійснювалися роботи з реконструкції існуючого і будівництва нового водогонів та споруд водопостачання.
Проводилося житлове будівництво. З урахуванням вторинного житла виконкомом видані ордери на отримання квартир близько 1100 громадянам. Активно проводилася забудова житлових будинків приватного сектору.
Розвивалася в той період і інфраструктура міста. Уведені у експлуатацію поліклініка, райвузол зв’язку, інформаційно-обчислювальний центр. Виконані капітальні ремонти РБК, обох кінотеатрів, готелю. Благоустроєна центральна площа міста.
Чимала увага приділялася і культурній спадщині Яготина. Саме на той період припадає побудова Алеї Слави, Алеї Героїв - земляків, Картинної галереї, розпочалися роботи з реконструкції флігеля Т.Г. Шевченка, низки інших музейних об’єктів. З численних братських могил міста проведено перезахоронення у братську могилу на Алею слави.
Торкнулися зміни і освіти - проведена добудова приміщення СШ № 2 та СШ № 3, в той же час закриті дві восьмирічні школи. У центрі міста збудований дитячий садок на 320 місць. Відкриті нові навчальні заклади – професійно – технічне училище та Чорнобильське медичне училище.
Яготин гордо лунає і в спортивній сфері - чемпіоном області з футболу стала команда нашого міста, яка брала участь у першості України. А згодом була проведена перша міжнародна зустріч футболістів нашого міста і німецького Аугсбурга. Крім успіху у традиційних видах спорту, непоганих результатів домоглися члени секції греблі на байдарках і каное.
На честь 45-річчя з Дня визволення міста Юрієм Івановичем, спільно з тодішнім депутатським корпусом, було започатковано і проведено перший День міста та прийнято рішення про встановлення звання «Почесний громадянин». А першою це звання отримала заслужений лікар України Н.О. Алексеєва.
По закінченню каденції Юрій Іванович деякий час працює заступником голови райвиконкому, згодом повертається до енергетики - працює в РЕСі, звідти - на заслужений відпочинок.
Визнання заслуг
Рішенням сесії Яготинської міської ради від 15 вересня 2005 року Ю.І. Хорунжому присвоєно звання почесного жителя міста Яготина.
