Вітання ветерана Великої Вітчизняної війни Миколи Шурбованого з днем народження!
22 травня ветерану Великої Вітчизняної війни Миколі Шурбованому виповнилося 92. Але і сьогодні, через сім десятиліть, він добре пам’ятає і своє дитинство, і фронтовий порох, і день Перемоги, і роки своєї праці…
Народився Микола Федорович в звичайній сільській родині на Сумщині в с.Успенка. Там і ходив до середньої школи де закінчив 8 класів, допоки не почалася війна. Мобілізовані школярі, серед яких був і Микола Федорович, зі своїми пожитками пішли воювати в Конотоп, Бахмач, Буринь, Ніжин, Київ, де їх ввели у мінометний полк військової частини. Проте, юнаки були зовсім не обізнані у військовій справі і їх відправили на навчання до Курська. Там їх навчають не тільки військовій справі, а й прищеплюють водійські навики. В лави діючої армії Микола Федорович вступає вже в Житомирі. Далі війна веде його стежками Волині, Білорусії, Польщі, разом з побратимами звільняють Варшаву, доходять до Німеччини. Закінчились військові дії для Миколи Федоровича 2 травня 1945 року, проте життя лише починалось…
За своє життя Микола Федорович Шурбований отримав: Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орден Богдана Хмельницького, медаль «За трудову доблесть», медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.», медаль «За визволення Варшави», медаль «За взяття «Берліна», знак «Изобретатель СССР». До 70 – річчя з Дня Перемоги був нагороджений медаллю Президента України «За визволення України» та медаллю Президента Білорусії «За визволення Білорусії».
22 травня, саме в День народження Миколи Федоровича, голова первинної ветеранської організації О.К. Колесник привітав сивочолого ветерана з його святом та з Днем Перемоги (на саме свято Микола Федорович був за межами міста). Також Олександр Костянтинович нагородив Миколу Федоровича спільною подякою від очільників міста та району.
Час невмолимий - з кожним роком рідшають ряди наших славних ветеранів. "А скільки наших залишилося?", - під кінець розмови запитав ветеран, і з сумом в очах пригорнув до себе кітель з нагородами, які вже втратили свій блиск з часом. Мине ще зовсім небагато часу, і з нами зовсім не залишиться тих, хто наближав Перемогу. Нинішнє покоління знає про війну лише з книжок та кінофільмів. Часто це вже спотворена інформація, яка формує невірне уявлення у підростаючого покоління про ті трагічні роки, про мужність усіх, хто прагнув Перемоги, хто віддав своє життя за її наближення. Тому дуже важливе це спілкування для школярів, що понесуть ці враження із собою в майбутнє, щоб зробити його світлим та мирним. Дякуємо Вам за Перемогу, за мужність та патріотизм. Ви – приклад вірності та героїзму. Бажаємо Вам міцного здоров`я, любові від рідних, поваги від оточуючих та мирного неба!
За інформацією головного редактора газети "Яготин - місто моє" Яни Ревенко
