Повернутися пощастило не всім
Уже багато років відділяє нас той страшний день початку війни, з яким до кожної оселі, до кожної української родини надійшли зневіряння, холод і голод, кровопролиття...
Безжальне колесо Другої світової війни прокотилося по українській землі, залишивши за собою розруху і безліч людських жертв.
Справжній масштаб цих великих втрат неможливо оцінити. Та навіть всевладний час не в змозі стерти з нашої пам’яті згадку про ті страшні і величні події.
Не забути тієї страшної трагедії. А тому, сьогодні, 20 вересня, у цей осінній день, ми згадуємо події, які передували звільненню Яготинського краю від ярма окупації, яка тривала з 15 вересня 1941 року до 21 вересня 1943 року коли довгождана воля прийшла на нашу рідну землю.
З нагоди 76-річниці визволення Яготинського краю від нацистських загарбників відбулись урочисті заходи, які розпочались з ходи до Братської могили на Меморіальному комплексі «Алея Слави», де на чорних обелісках навічно викарбувані імена полеглих героїв.
Біля пам’ятного місця зібралися: керівний склад та працівники міської ради, Яготинської районної державної адміністрації та районної ради, депутати та члени виконавчого комітету міської ради, керівники та працівники підприємств, установ, організацій, представники духовенства та жителі Яготинщини.
Чудова осінь фарбувала доли
Й веселкою переливалися ліси,
Коли у вересні у ту далеку пору
Нам визволителі свободу принесли…
Щороку ми віддаємо данину поваги тим, хто героїчно боронив нашу рідну землю зі зброєю в руках та самовіддано працював у тилу, вшановуємо пам’ять тих, хто відстояв нашу священну землю в роки Другої світової війни. Героїчні сторінки в історії цієї війни були вписані багатьма жителями нашого району. Багато яготинців не повернулися на рідну землю, бо саме вони під час воєнного лихоліття боролися за визволення нашої землі від загарбників. Плата за волю і свободу жити у своїй країні виявилася величезною: полеглі на полях боїв, загиблі в окупації, концтаборах та на каторжних роботах, поранені та ненароджені і перетворені на руїни міста і села. У серці кожного з нас живе пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні. Навіть через десятиліття ті далекі події не втрачають своєї значимості. Вони залишилися у спогадах, архівних матеріалах, а ще в піснях народного аматорського хору ветеранів війни, праці та військової служби "Солдатська пам'ять". Від ветеранських щирих сердець лунали пісні про історичні події 40-х років, фронтові дороги, про подвиг загиблих в бою.
Наче птахи летять невблаганно літа,
Залишають свій стрій дорогі ветерани.
У минуле пішла найстрашніша війна,
Та про неї постійно нагадують рани…
Гіркі спогади про війну залишились у пам’яті тих, хто пережив пекло війни. Нажаль, їх стає все менше і менше. Нині на території міста проживає сім яготинців, які гордо носять почесне звання учасника бойових дій Другої світової війни. Їх героїчний подвиг, стійкість, мужність у роки суворих випробувань – це приклад того, як треба любити свій народ, берегти свою землю.
Зібравшись на священному для кожного з нас місці - Меморіалі слави загиблих, вдячні яготинці вшанували пам'ять загиблих земляків хвилиною мовчання та покладанням жовто-синіх хризантем, які нагадують кожному з нас, що історична перемога над нацизмом дала мир і свободу народам, взаєморозуміння і розвиток демократії, що нині є дорогоцінними надбаннями усього людства.
Благочинний Української православної церкви Київського патріархату, протоиєрей Володимир Лещенко відправив панахиду по загиблих воїнах у тій страшній і великій війні.
Цього осіннього дня по всій Яготинщині вкриваються квітами пам’ятники, обеліски і це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих в бою не забуто.
З кожним роком все менше і менше стає,
Тих людей, які нам здобули перемогу.
Лише пам'ять забути про них не дає.
Пам’ятаймо про них і молімося Богу.
