ПОЛУМ’Я СКОРБОТИ
23 листопада, біля пам'ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років яготинці в жалобі схилили голову, перед пам'яттю людей, які на родючих землях, між буянням хлібів, між квітучими садами, вмирали від голоду.
Голодомор – це жахлива сторінка нашого народу, на якій чорними літерами записані мільйони загиблих душ. У цей скорботний день весь український народ згадує трагедію вселенського масштабу. На підтвердження страшних наслідків Голодомору в Україні дослідники називають різні цифри жертв: щодня вмирало приблизно 25 тисяч осіб, тобто понад 1000 щогодини або ж 17 – щохвилини. За 10 місяців Україна втратила майже четверть свого населення.
Віддати данину пам’яті та запалити свічку за душі невинноубієнних прийшло керівництво міста та району, керівники комунальних підприємств, працівники міської ради, райдержадміністрації, райради та усі небайдужі до цієї страшної трагедії.
Хвилиною мовчання та в скорботному доземному уклоні присутні схилили голови, щоб віддати данину пам'яті загиблим, в той страшний для України час та поклали квіти і запалені свічки до святого місця кожного українця. Благочинний Яготинського благочиння Української православної Церкви Київського патріархату, протоієрей Володимир відслужив панахиду біля пам'ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років.
З настанням темряви в домівках на підвіконнях запалали свічки, так, щоб її було видно зовні, щоб її бачили зорі - душі померлих. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
На підвіконні палахтить
Скорботи полум’я священне –
То свічка пам’яті горить
За всіх безвинно убієнних.
Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних!
