Конституційні права і свободи людини і громадянина
Конституція – це Основний Закон, що закріплює суспільний і державний устрій країни, функції органів державної влади, основні права та обов'язки громадян.
Слово "конституція" латинського походження як значна частина слів, пов'язаних зі сферою державного управління. У стародавньому Римі це слово позначало акти імператора, які слід було неухильно виконувати.
28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України. Відтоді цей день в Україні відзначається як державне свято.
Основні розділи Конституції визначають загальні засади функціонування української держави, основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, завдання та функції діяльності Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, засади здійснення правосуддя, територіальний устрій держави.
Конституція закріплює і права людини - це права, нерозривно пов'язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на повагу людської гідності, на опір пригнобленню.
Ці права невід'ємні, інакше кажучи, заборонено будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені лише в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані. Права людини належать кожному індивіду, незалежно від належності до громадянства тієї або іншої країни, расової або національної приналежності. Кожна людина є носієм природних, породжених самою природою людини, прав.
Визнання і захист прав людини - головний обов'язок держави. Держава жодною мірою не наділяє індивіда правами, вона лише повинна визнати їх існування. Прийнявши Конституцію, Українська держава визнала і узяла під свій захист невід'ємні, невідчужувані права людини.
Права громадянина - це права члена державно-організованого громадянського суспільства. Під правами громадянина розуміють, перш за все, можливість брати участь в управлінні суспільними і державними справами: право на об'єднання в партії і громадські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади України. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам України. Самоочевидно, що Українська держава повинна в першу чергу піклуватися про своїх громадян.
Всі права людини і громадянина рівноцінні і взаємопов'язані і тому однаковою мірою повинні захищатися державою. Неприпустиме нехтування одними правами під приводом реалізації інших прав. Всі права людини і права громадянина повинні захищатися державою. З цією метою в Україні створені певні державні інститути. Гарантом права і свобод людини і громадянина є Президент України. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Принципи конституційного статусу особистості мають важливе значення, оскільки встановлюють комплекс керівних ідей, що становлять політико-правовий фундамент правового положення особистості. Всі інші інститути і норми, що визначають правове положення людини і громадянина, базуються на цих принципах.
Конституція закріплює наступні принципи:
— людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека — найвища соціальна цінність (ст. 3);
— вільний розвиток особистості (ст. 23);
— не відчужуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21);
— необмеженість правового статусу людини і громадянина їх конституційним статусом (ст. 22);
— недопущення звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів або внесення змін в що діють закони (ст. 22);
— свобода і рівноправність людей (ст. 21);
— рівність конституційних прав і свобод громадян і рівність громадян перед законом (ст. 24);
— рівність прав чоловіків і жінок (ст. 24);
— єдність права і обов'язків (ст. 24);
— неможливість позбавлення громадянства і права змінити громадянство (ст. 25);
— неможливість видворення громадянина України за межі України або видачі його Іншій державі (ст. 25);
— рівність правового статусу іноземців і осіб без громадянства з правовим статусом громадян України за виключеннями, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (ст. 26);
— рівноправність подружжя в шлюбі (ст. 51);
— рівноправність дітей незалежно від походження (ст. 52).
Конституція розмежовує поняття «права» і «свободи». Проте це в цілому рівнозначні, співпадаючі за об'ємом, поняття. Крім того, вважається, що термін «свобода» законодавець використовує у тому випадку, коли указує на максимальну свободу вибору варіанту поведінки особистості в тій або іншій сфері суспільного життя, а при вказівці на можливість користування конкретним благом застосовується термін «право» Система конституційних прав і свобод особистості охоплює всі сфери життя діяльності людей і відповідає міжнародним стандартам прав людини. З урахуванням міжнародно-правових стандартів права і свободи класифікуються на:
• особисті права і свободи;
• політичні права і свободи;
• економічні права;
• соціальні права; екологічні права;
• культурні права і свободи.
Конституція першорядне значення відводить особистим правам і свободам
Особисті права і свободи - це права у сфері особистого життя і особистої безпеки, вони торкаються індивідуального, приватного життя людини. Конституція закріплює наступні особисті права і свободи людини:
— право на життя (ст. 27);
— право на свободу і особисту недоторканність, (ст. 29);
— право на недоторканність житла(ст.30);
— право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної і іншої кореспонденції (ст. 31);
— право на невтручання в особисте життя (ст. 32);
— право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно покидати територію України (ст. 33),
— право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34);
— право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим чином - по своєму вибору(ст.34);
— право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35),
— право направляти індивідуальне або колективне письмове звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових І службових осіб цих органів(ст. 40).
Політичні права і свободи - це такі права і свободи, які громадяни реалізують в політичній сфері суспільного життя.
— право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (ст. 36);
— право на участь в професійних спілках (ст. 36),
— право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському і місцевих референдумах, вільно обирати І бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст. 38),
— право збиратися без зброї і проводити збори, мітинги і демонстрації (ст. 39).
Економічні права - це такі права, які люди реалізують в економічній сфері суспільного життя:
— право володіти, користуватися і розпоряджатися приватною власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);
— право користування відповідно до закону об'єктами права державної і комунальної власності (ст. 41);
— право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42).
Соціальні права - це такі права, реалізація яких пов'язана із задоволенням найважливіших соціальних потреб людей:
— право на працю (ст. 43);
— право на страйк (ст. 44);
— право на відпочинок (ст. 45);
— право на житло (ст. 47);
— право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім?ї (ст. 48);
— право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49).
Крім того, для громадян України встановлене право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них обставинами, а також в старості і в інших випадках, передбачених законом (ст. 46).
Екологічні права - це нова, раніше не закріплювана на конституційному рівні група прав людини, яка забезпечує потреби в безпечному навколишньому середовищі (ст. 50):
— право на безпечне для життя і здоров'я оточуюче середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди;
— право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів І предметів побуту, а також право на її розповсюдження.
Культурні права і свободи - це права і свободи людини у сфері культури:
— право на освіту (ст. 53);
— свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54);
— право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст, 54).
Конституція формулює юридичні гаранти прав і свобод людини і громадянина:
— право на захист прав І свобод людини судом (ст. 55);
— право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55);
— право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55);
— право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55);
— право на відшкодування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріального і морального збитку, заподіяного незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56);
— право знати свої права і обов'язки (ст. 57);
— заборона зворотної дії законів і інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють відповідальність особи (ст. 58);
— право на правову допомогу (ст. 59);
— право не виконувати явно злочинні розпорядження або накази(ст. 60);
— ніхто не може двічі притягатись до юридичної відповідальності одного вигляду за одне і те ж правопорушення (ст. 61);
— особа вважається невинною в здійсненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена звинувачувальним вироком суду (презумпція невинності) (ст. 62);
— ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність в здійсненні злочину (ст. 62);
— звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62);
— право не давати свідчення або пояснення відносно себе, членів сім'ї або близьких родичів (ст. 63);
— підозрюваний, звинувачений або підсудний має право на захист(ст. 63).
Конституція не лише містить досить широкий і демократичний перелік прав і свобод людини і громадянина, але закріплює гарантії їх реалізації і захисту. Вказані гарантії - це відповідні умови і способи, сприяючі реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обов'язків, закріплених Конституцією України. Вони диференціюються на особисті, політичні, економічні, ідеологічні і юридичні.
Особисті гарантії - це власні можливості людини і громадянина щодо захисту своїх прав, свобод, законних інтересів і обов'язків. До них відносяться:
1. право на захист передбачених законом можливостей людини і громадянина в суді, у Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в міжнародних судах або відповідних міжнародних організаціях;
2. право на відшкодування матеріальних і моральних збитків, заподіяних державними органами, органами місцевого самоврядування і їх посадовцями;
3. право знати свої права і обов'язки;
4. право на правову допомогу;
5. право не виконувати явно злочинні накази;
6. право на індивідуальну юридичну відповідальність;
7. право відповідати лише за діяння, вчинені в часі і просторі дії нормативно-правового акту;
8. право не нести відповідальності за відмову свідчити або давати пояснення щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів, коло яких визначений законом;
9. право осудженого користуватися всіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.
Під політичними гарантіями розуміють:
1) політичний плюралізм і свободу політичної діяльності, не заборонену законодавством і передбачену ст. 15 Конституції України;
2) реальне визнання народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову відповідно до статей 5 і 6 Конституції України;
3) обмеження діяльності ультрарадикальних політичних організацій (ст. 37) і т.д.
Основними економічними гарантіями є:
1. конституційні положення про рівність всіх форм власності і їх захист державою (ст. 13);
2. справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст. 95);
3. гарантування приватної власності (ст. 41).
До ідеологічних гарантій відносяться:
1) ідеологічне різноманіття суспільного життя, відсутність державної (обов'язкової) ідеології і цензури (ст. 15);
2) забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10);
3) сприяння консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11).
При недотриманні прав людини чи /та громадянина, кожен має право на захист. Одним із способів захисту є судовий захист, тобто право людини на звернення до суду за відновленням своїх прав та інтересів.
За інформацією "Яготинського бюро правової допомоги"
