Так заповів Тарас Шевченко
9 березня ми відзначаємо 207-річницю від дня народження нашого національного генія, великого сина українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.
Він був – як легенда, як притча,
І слава витала над ним,
Але ж бо, хоч повен величчя,
Для нас він лишився земним.
В знак вшанування Великого Кобзаря, 9 березня було проведено урочистий захід поруч Яготинського міського будинку культури. В якому взяли участь керівний склад та працівники міської ради на чолі з міським головою Наталією Дзюбою.
День народження і день смерті Тараса Шевченка стоять поряд – 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу, тріумфальним початком і вершинним досягненням нової української літератури. І перегортаючи сторінки улюблених віршів поета ми розуміємо, що Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава нашого народу, який ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. І його творчість та життя, мов та хрестоматія, яка для щирого українця ніколи не зміниться. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!... Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!...
Роздумуючи над багатьма долями талановитих і великих, все більше розумієш, що поява Шевченка на духовному просторі України є таємничою і не поясненою до кінця загадкою. Діяч, мислитель, непокірний і не здатний до пристосування, вислуговування перед високими владоможцями не зникає з поля зору ані тих, кого цікавить феномен людської наповненості і швидкої реакції на навколишнє, ані тих, кому заклики Шевченка можуть видаватися не зовсім збагненними. Щонайдивніше те, що значення постаті великого творця з роками все наполегливіше починає усвідомлювати народ для себе, а творам його надається нове звучання. Незважаючи на століття, ця постать жива. Вона приймається і людьми високоосвіченими, і тими громадянами, які далекі від освіти, але найзаповітнішими для них виступають не лише почуття власної свободи і людської гідності, але й гідність всієї великої країни і її народу.
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
