A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Яготинська міська рада
Київська область, Бориспільський район

І – не забути! – доки світ і люди, синів землі, що відвели вогонь

Дата: 26.04.2021 13:35
Кількість переглядів: 426

«Третій ангел просурмив, і впала з неба звізда, що горіла, немов світильник. І впала і на третину рік, і на джерела вод. Ім’я цієї звізди – Полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали…». (Біблія. Новий завіт. Одкровення Святого Іоана Богослова). До 26 квітня 1986 року – це всього лиш пророцтва, а нині це вже жорстока Книга Буття України.

Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип’яті. Ту мирну, весняну, українську ніч її на берегах люди не забудуть ніколи.

Полин-трава… Чорнобильник… Чорнобиль…

Перша година, 24 хвилини, 40 секунд. Містечко атомників Прип’ять ще тихо спить. Безтурботним сном спить Чорнобиль, вся Україна… Перша година, 24 хвилини, 40 секунд. Рік 1986-й… Нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати. Час ніби розділився на дві частини: «до» і «після». Цим частинам часу в народі вже давно дано назву – два кольори часу. Два кольори у долі народу – червоний і чорний.

Країна ще нічого не знає. Сонячним ранком діти бігли до школи, відкривалися магазини, спортсмени проводили крос, люди гуляли по місту, рибалили, справляли весілля, готувалися до Великодня. А вже кілька годин тривала неоголошена атомна війна проти свого народу. Довгі тривожні дні, придушені муром мовчання. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забирала найкращих.

Першими до реактора по тривозі прибули пожежники на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком. 28 чоловік затулили його собою, з них шість загинули.

Зойкнула Земля чаїним криком: - Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом: - Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем: - Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним: - Йди, коханий. Хто ж, коли не ти? …

І уже ні сина, а ні мужа, Лиш розверсті зоряні поля…

Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність. Дух в Воля. Небо і Земля.

Імена героїв Чорнобиля відомі всьому світові…

У ліквідації наслідків аварії брали участь і наші земляки. І сьогодні, міський голова Наталія Дзюба, на згадку про ті сумні події вручила подяки та пам’ятні медалі до 35-ої річниці аварії на Чорнобильській АЕС ліквідаторам подвиг яких назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам'яті українського народу.

Міський голова подякувала ліквідаторам за мужність і самовідданість, вірність обов’язку і стійкість духу у війні з невидимим та небезпечним супротивником – атомом.

«Тридцять п'ять років – це частина великого людського життя і пам’ять в котре говорить про те, що та найбільша техногенна катастрофа, яка відбулася в Україні, і яку саме Ви допомогли ліквідувати захистила весь Світ, Україну, Київщину і наше місто Яготин. Кожен з Вас, йдучи назустріч неприборкуваному смертоносному лиху, думав про захист своєї родини та української землі і за це Вам велика-велика подяка та низький уклін!», - відзначила Наталія Миколаївна.

Які ж тоді сонячні дні стояли! Яка ж то була весна! А дорогами геть від Чорнобиля їхали автобуси, вантажівки, йшли люди. Тисячі, сотні тисяч людей, йдучи травнем 1986-го, розуміли: до колишнього вороття вже не буде, а у життя увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення»… А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь;

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — не полин.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Сьогодні годинник життя відраховує 35 років з дня Чорнобильської катастрофи і до стели «Чорнобильцям Яготинщини» від усієї Яготинської міської територіальної громади Анатолій Рєзніков та Роман Яковенко, на чолі з першим заступником міського голови Олександром Кудрявським поклали квіти та хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті та так і не повернувся до рідної домівки.

Минуло 35 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. І хоч давно віддзвеніли чорнобильські дзвони, а ми пам'ятаємо тих, хто пішов у вогонь, — вони увійшли у стогін і душу, болем зчорнену до дна:

Хоч знову квітень - радісні світання,

Де шпак весняну пісню заспівав...

Вшануємо хвилиною мовчання

Тих, хто своє життя тоді віддав!



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень