Про забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб
Міністерство з питань тимчасово окупованих територій на переміщених осіб України на лист від 23 березня 2017 р. за № 621/07 щодо рішення Київської обласної ради, зокрема, стосовно підтримки проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергового забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб» реєстраційний номер 4290 від 23 березня 2016 р. (далі – законопроект), опрацювало зазначений законопроект та, в межах компетенції, повідомляє наступне.
Метою Прийняття законопроекту є забезпечення виконання норм Конституції України та відновлення справедливості у сфері забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 законопроекту, поняття «пункт тимчасового розміщення біженців», закріплене в Законі Украні «Про осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі – Закон про біженців) доповнено словами «, а також внутрішньо переміщених осіб».
Слід зазначити, що Закон про біженців визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Відповідно до пунктів 1, 13 частини 1 статті 1 Закону про біженців, біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віро сповідування, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває, за межами країни своєї громадянської належності та не може чи не має бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
особа, яка потребує додаткового захисту – особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародною або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Водночас, поняття внутрішньо переміщеної особи, гарантії дотримання її прав, свобод та законних інтересів встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи вищевикладене, не вважаємо за доцільне прирівнювати зазначені категорії осіб шляхом внесення змін до вказаних законів, які мають різні предмети правового регулювання.
Разом з тим, погоджуючись з необхідністю підтримки внутрішньо переміщених осіб, вважаємо, що порушене питання може бути врегульовано шляхом прийняття відповідного підзаконного нормативно-правового акту, в якому, зокрема, слід зазначити, що внутрішньо переміщеним особам надається у користування житло у пункті тимчасового розміщення біженців у разі наявності там вільних місць, що дозволить уникнути зміни предмету правового регулювання Закону про біженців та, водночас, частково задовольнити нагальні потреби внутрішньо переміщених осіб в тимчасовому житлі.
Заступник Міністра Ю.М. Гримчак
