Археологічний музей «Добраничівська стоянка»
вул. Музейна,1, с. Добраничівка Бориспільського району
тел. +380(4575)3-36-52
години роботи: понеділок-пятниця: 8.30-17.15
субота, неділя – за попередньою домовленістю
Про місце
Невеличке село Добраничівка, віддалене від відомих туристичних маршрутів, прославилося після того, як у 1952 році при прокладанні дороги тут виявили багато величезних за розміром бивнів, а також кісток мамонтів та інших давніх тварин. Хоча й до цього селяни часто знаходили незвичайні давні кістки у суглинкових схилах високого лівого берега річки Ташанки.
Розкопки були здійснені фахівцями Інституту археології академії наук УРСР під керівництвом доктора історичних наук Івана Шовкопляса у 1953 – 1970 роках. Знахідка стала справжнім скарбом для археологів. Після того, як ці археологічні матеріали про побут первісних людей показали на конференції в Японії, про унікальну археологічну знахідку епохи пізнього палеоліту, віком 12-10 тисяч років до нашої ери, дізнався весь світ.
На місці стоянки було виявлено чотири побутово-господарських комплекси, центром кожного з яких було наметоподібне житло, вкрите шкурами та обкладене кістками тварин. Навколо жител розміщувалися місця обробки каменю та кістки, великі вогнища, ями-комори. Кожен з побутово-господарських комплексів належав відокремленій групі людей, що складали первісну общину.
Археологи виявили знаряддя праці, побутові та культові предмети, твори первісного мистецтва, зокрема, знайдено унікальну жіночу фігурку із середньодніпровського бурштину.
Матеріали з розкопок Добраничівської стоянки поповнили експозиції Національного науково-природничого музею Національної академії наук України, Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника та Історичного музею Яготина.
Один з комплексів 1977 року в цілісному вигляді був накритий спеціальним павільйоном, ставши основою археологічного музею. Експозиція доповнена фотографіями інших знайдених на цій стоянці жител та панорамними картинами з життя та полювання первісної людини, створеними яготинським художником Миколою Малинкою.
Нині це єдиний у світі музеєфікований об’єкт епохи пізнього палеоліту.
Щорічно музей відвідують не лише пересічні відвідувачі, а науковці з усього світу.
« повернутися до розділу «Туристичні цінності нашої громади»
