Церква Стрітення Господнього
с. Сулимівка
Яготинської міської територіальної громади
Бориспільського району, 07722
Про місце
Церква Стрітення Господнього, зведена у 1905 році, – єдина історична церква, яка збереглася на теренах Яготинщини. Решта 16 церков були знищені комуністами, а церква Святого Миколая села Лозовий Яр спалена грабіжниками у 2010 році.
Церква побудована у синодально-єпархіальному стилі, хоч і не типовому. Інколи її стиль помилково відносять до козацького. Проте відомо, що вже після 1800 року існувала заборона будівництва церков в українському стилі, спричинена указом російського імператора Павла І з подання синоду Православної російської церкви. Діяльність, спрямована на масове знищення стародавніх українських церков, з другої половини XIX століття лише пожвавилася. Навіть колишні католицькі, греко-католицькі та прадавні православні святині за потреби перебудовували вже в стилі московської середньовічної архітектури. Нові ж церкви зводилися за типовими проєктами і повинні були втілювати російські риси архітектури. Таким чином Московія через знищення українського сакрального стилю позначала свою «канонічну» територію.
Церкву Стрітення Господнього будували громадою, збираючи кошти протягом кількох років по всій імперії. Головним ініціатором був місцевий житель, перевізник лісу Пилип Кириченко, який згодом став церковним старостою. Дослідники відзначають також зусилля ієродиякона Сафронія Дворника, який теж зумів залучити для будівництва церкви суттєву матеріальну допомогу та сприяв написанню ікон для іконостасу.
Земельну ділянку під храм надала місцева пані Єлизавета Дзевонська та ще й подарувала різьблений позолочений іконостас. До зведення церкви долучився й генерал Катеринич з Гензерівки, який був присутній при закладенні першого каменя.
Церква Стрітення Господнього, збудована майстром Кабановим, була дерев’яною, холодною, з однією банею та з прибудованою дзвіницею. При ній діяла церковно-парафіяльна школа.
У 1924 році комсомольці села розгорнули активну антицерковну агітацію. Церква, що раніше була переповнена віруючими, поступово спорожніла. У 1930-у храм закрили і розорили: іконостас був розбитий, дзвони і хрести поскидали, ікони порубали і використовували замість дров в польовому стані.
В німецьку окупацію у 1942 році храм відкрили для богослужінь і він діяв аж до хрущовських гонінь. У 1959 році його повторно закрили та перетворили на господарський склад. Церква встигла протягом півроку побувати і музеєм з експозицією картин на ленінську та патріотичну тематику.
8 вересня 1989 року була зареєстрована релігійна громада і храм повернуто вірянам.
Церква Стрітення Господнього внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка місцевого значення.
« повернутися до розділу «Туристичні цінності нашої громади»
