До історії джерела Святої Параскеви
Увага!
Нова рубрика Туристичної сторінки
«Зворотній зв'язок. Крок назустріч»
Матеріали, які ми публікуємо на нашій Туристичній сторінці, знаходять свій відгук у відвідувачів сайту. Кожен допис набирає сотні, а деякі – й понад тисячу переглядів. Це свідчить про те, що вам цікаво дізнаватися про туристичні можливості громади, про відомих особистостей краю, про події, що відбуваються.
Дехто з вас коментує дописи та ділиться інформацією. Щоб налагодити більш тісний зв'язок з вами, ми започатковуємо спеціальну рубрику «Зворотній зв'язок. Крок назустріч».
Відвідувач Туристичної сторінки Володимир Зедлець прислав допис з історії джерела Святої Параскеви.
Ось витяг з листа автора: «Між селами Ничипорівка та Фарбоване в селі Трубівщина є джерело, довкола якого зараз багато легенд, що не відповідають дійсності.
Спочатку в першій половині 19 століття біля джерела поміщиком Вишневським (сербом) було збудовано каплицю та встановлено хрест.
У1832 році Константин Мирович, який відправляв посаду благочинного священика, написав кілька рапортів у Пирятинське духовне управління про це і зажадав зруйнувати каплицю і прибрати хрест.
Також вимагав оштрафувати на 10 рублів священика церкви в Ничипорівці Судтевського за те, що той стверджував, що вода в джерелі цілюща.
Константин Мирович послався на синодальний указ від 25 грудня 1737 «Об искоренении предрассудков». У тому ж році каплиця була зруйнована.
Хрест, принесенi селянами ікони, свічки, ладан перенесено до церкви в Ничипорівці.
Висилаю архівні відомості за 1832 рік та копію синоїдального указу на відновлення історичної правди: хто збудував і хто зруйнував каплицю на джерелі біля хутора Трубівщина».
Відповідно до інформації з Вікіпедії, синодальний наказ від 25 грудня 1737 року, який згадує В.Зедлець, виданий за правління російської імператриці Анна Іоанівни (1730-1740), яке ще називають «біронівщиною». Підозрюючи скрізь бунт і зраду, ця імператриця жорстоко розправлялася з опонентами, за що в народі отримала прізвисько «кривава».
За її правління посилилися репресії та втручання в українські справи. У 1734 році, після смерті Данила Апостола, Анна Іоанівна заборонила обирати нового гетьмана, а владу в Лівобережній Україні передала так званому Правлінню гетьманського уряду, де головну роль грали російські намісники.
Імператриця продовжила русифікацію України та нищення української мови і культури. У 1731 році наказала вилучати з українських церков українські стародруки, натомість використовувати російські видання, а в колегіумах ввести викладання російською мовою.
Як відомо, на місці знищеної каплиці, у 2000 році на доброчинні пожертви була збудована нова споруда. Щороку в 10-ту п’ятницю після Пасхи біля неї збираються православні віруючі на молитву та освячення води.
Джерело, з якого вода витікає, обкладено каменем та огороджено невисоким парканом. Вважається, що вода має високий вміст срібла, тому довго не псується.
« повернутися до розділу «Зворотній зв'язок. Крок назустріч»
