Жінки у сфері безпеки і оборони: виклики та поступ
У ХХІ столітті війна вже не є суто «чоловічою справою». В умовах сучасних загроз, зокрема повномасштабної війни Росії проти України, участь жінок у сфері безпеки та оборони стала не лише явищем, а й необхідністю. Водночас, жінки у Збройних силах та інших силових структурах стикаються з численними перешкодами — від юридичних обмежень до упереджень і дискримінації.
Історичний контекст: невидима присутність
Жінки завжди були учасницями воєн — як медикині, зв’язкові, розвідниці, партизанки, волонтерки. Але їх роль часто замовчувалась або зводилась до другорядної. Лише останні десятиліття принесли:
• офіційне визнання жінок як військовослужбовиць;
• можливість служити за контрактом на бойових посадах;
• участь у миротворчих місіях та ООС/АТО.
У 2018 році в Україні було скасовано перелік «заборонених» для жінок військових професій, що стало важливим кроком до рівноправ’я.
Сьогоднішня реальність: цифри і факти
Станом на 2025 рік:
• понад 60 тисяч жінок служать у ЗСУ, з них близько 5 тисяч — на командних посадах;
• зростає кількість жінок-ветеранок;
• багато жінок беруть участь у бойових діях, несуть службу на передовій, керують підрозділами;
• жінки присутні у Національній гвардії, Держприкордонслужбі, поліції, СБУ.
Проте рівність участі ще не означає рівність умов.
Основні виклики
1. Дискримінація та упередження
Жінки змушені доводити свою компетентність частіше за колег-чоловіків. Військове середовище досі залишається переважно патріархальним.
2. Нерівний доступ до ресурсів
Від форми і спорядження до житлових умов та медичної допомоги — потреби жінок часто ігноруються.
3. Сексуальні домагання та насильство
Це табуйована тема у військовому середовищі. Не всі випадки фіксуються, а жінки часто бояться говорити.
4. Складність поєднання служби з материнством
Недостатня кількість дитсадків, відпустки, підтримка матерів-військовослужбовиць — усе це проблеми, які поки не вирішені системно.
5. Образ ветерана — переважно чоловічий
Це впливає на реінтеграцію жінок після служби, їх доступ до пільг, визнання, поваги в суспільстві.
Поступ і позитивні зміни
Попри труднощі, відбуваються й зрушення:
• з’являються жіночі ветеранські організації, які підтримують одне одну;
• розробляється уніфікована військова форма для жінок;
• проводяться тренінги з гендерної чутливості для командирів;
• розширюється присутність жінок у воєнній журналістиці, стратегічному плануванні, кібербезпеці;
• ухвалено Національний план дій з виконання Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека».
Що необхідно для справжньої рівності
• Гарантувати гендерну рівність у доступі до всіх посад та участі в бойових діях;
• Забезпечити адекватні умови служби, гігієни, форми, медицини для жінок;
• Створити дієвий механізм реагування на гендерне насильство у військах;
• Підтримати жінок-ветеранок у поверненні до цивільного життя — через психологічну допомогу, реабілітацію, освіту;
• Переосмислити патріотичні наративи, включаючи жіночий внесок у захист держави.
Жінки у секторі безпеки і оборони — не виняток і не символ, а реальна сила, професіоналізм і внесок у спільну безпеку. Забезпечення їхніх прав і гідності — це не лише питання рівності, а й передумова сильної, сучасної та ефективної обороноздатності держави.
