Зберігаючи народні традиції
Проєкт «Сорочка мого краю»
виник з прагнення вивчати та продовжувати традиції вишивання на Яготинщині. Його авторка - бібліотекарка Яготинської центральної бібліотеки для дорослих, Ірина Білаш вирішила дослідити, якою ж була вишита сорочка Яготинського краю, які характерні особливості її орнаменту та крою, специфіка вишивальних технік, культура носіння. Відповіді на ці питання майстриня шукала в літературі рідної бібліотеки, спеціалізованих виданнях, вивчала зразки з Музею етнографії та Меморіального музею-садиби Катерини Білокур, давні сорочки, переглядала старі світлини і картини, знайомилася зі спогадами і переказами літніх людей, брала участь у майстер-класах досвідчених майстринь.
Безпосереднім взірцем для розроблення майстринею авторської схеми стала вишита сорочка Катерини Білокур з відомої світлини Якова Поволоцького1955 року, на якій художниця позувала за мольбертом на своєму подвір’ї.
В результаті сорочка Яготинського краю набула вигляду вишуканої вишитої сорочки білими нитками по білому полотні, скоєної як традиційна додільна (тобто довга, до самого долу) з безуставковим, суцільноскроєним рукавом. Вишиванка багато оздоблена із застосуванням різноманітних технік вишивання: вирізування з заповненням віконечком, мережки з настилом прутиком через чисницю, безчисної мережки, ретязя, верхоплуту, прямої лиштви, набирування, зубцювання краю манжета, рубцювання подолу з додатковим прутиком.
Побачити витвір Ірини Білаш, який символізує красу традицій нашого краю, неперервність зв’язку поколінь, та познайомитися з особливостями вишивання на Яготинщині можна у Яготинській центральній бібліотеці для дорослих.
Саме завдяки збереженню українських народних традицій, вишита сорочка не доживає віку у бабусиних скринях, а, навпаки, останнім часом зазнає відродження. Вона стає все більше впізнаваною у світі як символом таланту і нескореності української нації.
