9 червня – День пам’яті народної художниці України Катерини Білокур
Яким би міг бути квітник Катерини Білокур?
Це не конкурс і не вікторина, а запрошення долучитися до дослідження творчості нашої геніальної землячки Катерини Білокур. Знайомство з її картинами - це величезне задоволення, бо вони зрозумілі й прекрасні в своєму різнобарв’ї. Водночас в кожному із своїх полотен художниці вдалося створити цілий мікрокосмос, який манить своєю магічністю та досконалістю. Природа, і особливо квітка, у неї одухотворені, й здаються навіть прекраснішими, ніж є в житті. На перший погляд її картини переповнені щастям, насправді ж були для нею віддушиною, її ідеальним світом, у який тікала від особистих проблем та реалій часу, в якому довелося жити: війни, революції, бідність, голод.
Квіти Катерина Білокур любила понад усе. «А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду, аби висказати ті почуття до їх любові - моєї великої любові!», - ці її слова звучать як зобов’язання перед собою і перед неперевершеною красою природи.
Відомо, що вона квітів ніколи не рвала, бо вбачала в кожній з них живу душу. Катерина Василівна завжди малювала лише з натури, примостившись з мольбертом у своєму квітнику, що був одним з найкращих в Богданівці, чи на природі.
Квіти, які малювала художниця, можна умовно поділити на кілька груп. Першу та найчисленнішу (хоч перелік цей не дуже великий!) складають декоративні квіти, які Катерина Василівна вирощувала біля хати, чи бачила в сусідів. Другою за кількістю видів у списку є група дикорослих квітів з лісу, чи лугу. Художниця також любила доповнювати свої композиції цвітом дерев, кущів, городніх рослин: калини, яблуні, картоплі, гарбуза, соняха.
Зрідка на її полотнах зустрічаються квіти екзотичні, як, наприклад, цикламен. Катерина Василівна захоплювалася їхньою красою, проте побачити могла лише в ботанічному саду, куди вибиралася нечасто.
Для сюжетів фантастичних, як у картині «Сон», їй довелося створити свою квітку папороті, за натуру для пелюсток якої послужили язички та жаринки полум’я, крильця метеликів.
За життя художниці такого квіткового розмаїття, як тепер, ще не було, тому й квітів на її полотнах не так вже й багато, як і самих робіт. Проте, вона так майстерно поєднувала квіти, що кожна наступна композиція сприймалася як новий і особливий твір.
Скільки і яких видів квітів - «цих малих народів маминого двору», за влучним виразом поета Володимира Затуливітра, який так пасує світосприйняттю Катерини Білокур, насправді можна знайти в її картинах?
Напередодні 9 червня, коли художниця пішла у засвіти, пропонуємо доєднатися до вивчення її творчості. Можна переглянути картини в музеях - Яготинській картинній галереї, в садибі художниці в селі Богданівці, репродукції в альбомах, відвідавши Яготинську бібліотеку, щоб скласти свій список квітів з робіт Катерини Василівни. Таким чином, кожен охочий зможе долучитися до вшанування пам’яті великої художниці, а також до складання повного переліку квітів, якими вона щедро засівала свої полотна. До нас цього ніхто ще не робив, тож здійснивши неважкі та приємні зусилля, ви поповните лави дослідників її творчості.
Повний перелік квітів цього віртуального квітника Катерини Білокур ми надрукуємо 7 грудня, в День 125-річчя від її народження. Подібний, але вже реальний, квітник можна буде облаштувати в Яготині або в Богданівці, щоб кожен з шанувальників мав змогу висадити свою квітку пам’яті геніальної майстрині пензля.
Свої відповіді ви можете надсилати на електронну адресу Відділу культури, туризму та релігій Яготинської міської ради jagotyn-vkt@ukr.net до 30 листопада 2025 року. Просимо зазначити ПІБ та номер контактного телефона.
Той, хто віднайде найбільшу кількість видів квітів на полотнах Катерини Білокур та вкаже їхні назви, буде відзначений спеціальним нагородою.
Відділ культури, туризму та релігій
