Україна пам'ятає, світ визнає
В четверту суботу листопада, біля пам'ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років яготинці в жалобі схилили голову, перед пам'яттю людей, яких на родючих землях, між буянням хлібів, між квітучими садами змушували вмирати від голоду.
Голодомор – це жахлива сторінка нашого народу, на якій чорними літерами записані мільйони загиблих душ. У цей скорботний день весь український народ згадує трагедію вселенського масштабу.
На підтвердження страшних наслідків Голодомору в Україні дослідники називають різні цифри жертв: щодня вмирало приблизно 25 тисяч осіб, тобто понад 1000 щогодини або ж 17 – щохвилини. За 10 місяців Україна втратила майже четверть свого населення.
Віддати данину пам’яті та запалити свічку за душі невинноубієнних прийшло керівництво міста та району, керівники комунальних підприємств, працівники міської ради, райдержадміністрації, райради та усі небайдужі до цієї страшної трагедії.
Виконувач обов’язків голови Яготинської райдержадміністрації О.І. Рудніцька звернулась зі словами скорботи до усіх, хто прийшов покласти свічки за душі загиблих та наголосила, що кожен з нас повинен пам'ятати про цей жахливий для українського народу день.
В своїй промові до присутніх звернулась прихожанка Храму Різдва Пресвятої Богородиці, Української Православної Церкви Київського Патріархату Надія Рудь та зачитала власний вірш «Святвечір тридцять третього», бо ми повинні пам'ятати про ті страшні роки, про ті жахливі події, які відбувались в 1932-1933 роках на Україні, адже це наша історія, яку ми повинні знати.
Хвилиною мовчання та в скорботному доземному уклоні схилили голови присутні, щоб віддати данину пам'яті загиблим, в той страшний для України час, та лягли траурні вінки і квіти до святого місця кожного українця.
Отець Михаїл, настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці, Української Православної Церкви Київського Патріархату біля пам'ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років відслужив панахиду.
Мешканці Яготинщини приєднуйтесь до Загальнонаціональної акції "Запали свічку" і з настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня у своїй домівці так, щоб її було видно зовні, щоб її бачили зорі - душі померлих. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
