Безбар'єрність

«Довідник безбар’єрності» – посібник із нової етики спілкування, створений за ініціативою першої леді Олени Зеленської, отримає новий розділ – про толерантну взаємодію з людьми, які мають бойовий досвід. Адже комфортна інтеграція військових у мирне життя починається із коректної комунікації.

У межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з розробки та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» відбувся семінар «Всеукраїнська програма ментального здоров’я: регіональна координація» за сприяння Координаційного центру КМУ / Mental Health UA та World Health Organization Ukraine.

Ось людина спілкується, посміхається, а вже наступної миті її охоплює несамовитий страх: світ навколо ніби тікає з-під ніг, у грудях шалено гупає серце – здається, вона от-от помре. Зазвичай панічні атаки виникають без реальної небезпеки, а як наслідок тривалого стресу й втоми.

Толерантність – повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Адже різноманіття – це факт і реальність, у якій ми живемо.

В умовах сьогодення нас часто супроводжують тривожність і внутрішній біль. Постійно жити з цими відчуттями дуже складно та навіть шкідливо для нашого ментального здоров’я.

Безбар’єрність сьогодні є одним із пріоритетних напрямів у відбудові країни. Тому всі проєкти нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів у Київській області повинні повністю відповідати потребам маломобільних груп населення. Про реалізацію безбар’єрного простору в пристоличному регіоні під час брифінгу розповів директор Департаменту містобудування та архітектури Київської ОВА Ярослав Янович.

Кожна дитина і доросла людина унікальні та особливі по-своєму, а тому в кожного з нас є власні індивідуальні потреби: комусь потрібно приймати вітаміни, комусь ховатись від сонця через алергію або не їсти полуниці, комусь потрібна тиша для концентрації, а комусь — класична музика. Якщо ми маємо на увазі саме інклюзивну освіту, то правильно говорити саме «діти з особливими освітніми потребами». І це, до речі, єдиний випадок, коли коректно говорити «особливий». Маємо акцентувати, що дитина з особливими освітніми потребами — це людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі. Хто це може бути: діти з інвалідністю; діти з родин, що опинились у складних життєвих обставинах; безпритульні діти; діти, які живуть із ВІЛ/СНІД; діти-сироти; діти з дислексією (порушення, за якого людині важко читати), дисграфією (порушення, за якого людині складно писати) чи дискалькулією (порушення, виражене в нездатності людини до рахунку, розв’язання математичних задач); діти, позбавлені батьківського піклування та інші. Дитина, яка на деякий час випала з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, теж стає дитиною з особливими освітніми потребами, бо може потребувати додаткового часу, аби наздогнати однолітків.

Повномасштабна війна змушує нас перебувати у сильному напруженні. З одного боку, стрес допомагає адаптуватися до екстрених умов, мобілізуючи всі сили організму. Але коли довго перебувати в напруженні – це, навпаки, виснажує та заважає діяти розсудливо.

Щоб знизити рівень тривоги, знайдіть предмет, який вміщається в долоню, і зробіть його своїм «амулетом спокою». Це може бути камінець, який ви колись знайшли на пляжі, чи дорога вам прикраса — що більше є приємних спогадів з дрібничкою, то краще.

Тепер це дуже просто та доступно кожному – кілька кліків і вже знаєте прізвище лікаря, адресу та час прийому.