Безбар'єрність

Злість, образа, заздрість, гнів — з дитинства нас вчать, що є «погані» почуття, яких потрібно уникати та соромитись. Як приємно врешті дізнатись, що почуття не діляться на погані і хороші Вони усі нормальні, природні і з’являються, аби повідомити вам щось про вас самих. Злість може бути такою ж корисною як любов — і війна довела це.

«Я не знаю, що мені робити», — коли чуємо таке, особливо від близьких, все завмирає всередині. Щире бажання допомогти інколи грає злий жарт: включаються власні емоції, роздавання порад чи навіть спроби протиснути «єдиний правильний варіант». Можна легко загнати співрозмовника у стан ще безпорадніший, ніж був.

Наше питання незмінне — як ви? Якщо маєте панічні атаки чи інші тривожні стани, якщо близькі до депресії чи вже на межі, якщо самі не знаєте, що з вами — час звернутися до наших партнерів, платформи «Розкажи мені».

Звертатися по допомогу — не страшно і не соромно. Якщо ви чекали особливого знаку, то це він

Стрес – це нормальна реакція на ненормальну, кризову ситуацію. У такому стані людина перестає нормально функціонувати, втрачає звичні радари та опори, може звинувачувати себе й знецінювати свої здобутки. 

Тема безбар’єрності – надзвичайно важлива, особливо в умовах війни. Але потрібно розглядати її більш широко, ніж просто понижені бордюри, пандуси, оснащені пішохідні переходи. Адже фізична доступність є лише однією зі складових комплексного питання безбар’єрності.

Ми звикли говорити про стрес як про явище на рівні емоцій. Наче поганий настрій Хіба це здатне завдати реальної шкоди? Тому, коли щодня без причини болять ноги, стає важко ковтати або різко падає зір, ми можемо навіть не допускати, що це сигнали психіки, а не фізичні хвороби. Навіть особливості поведінки, які ми можемо вважати рисами свого характеру, теж часом виявляються результатом постійних стресу й тривоги.

27 квітня в місті Київ пройшла регіональна конференція на тему «Безбар’єрна Україна».

Щодня ми та наші рідні й близькі відчуваємо сильний стрес через війну. Але ми не зможемо дбати про інших, допоки не потурбуємося про себе.

За останній рік ми точно навчилися частіше дзвонити одне одному. Інколи ці розмови зовсім непрості, тож склали шпаргалку для емоційно важких дзвінків.